м. Дніпро Дніпровська гімназія № 10 ім. І. І. Манжури Дніпровської міської ради


запам'ятати

 

Колонка психолога: Поради для батьків гіперактивних дітей

21 жовт. 2021
Найбільш яскраво гіперактивність проявляється в дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. У цей період здійснюється перехід до навчальної діяльності й збільшується інтелектуальне навантаження: від дітей вимагається вміння концентрувати увагу на більш тривалий проміжок часу, доводити розпочату справу до кінця, досягати якогось результату. Саме в умовах довгострокової і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки бачать негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, непомірної рухливості своєї дитини, чують зауваження з боку вчителів.

 

Діагностичні симптоми гіперактивності у дітей:

1) непосидючість, непотрібні рухи рук, ніг;

 
2) не може спокійно сидіти, коли цього вимагають обставини;
 
3) легко відволікається на сторонні предмети;
 
4) не може почекати черги під час гри з дітьми і в інших ситуаціях (на заняттях, під час екскурсій, свят);
 
5) на запитання часто відповідає не думаючи, не дослухавши ´їх до кінця; дитині тяжко бути уважною під час виконання завдань або гри;
 
6) часто переходить від однієї незавершеної справи до іншої, які теж не завжди доводить до кінця;
 
7) не може грати тихо, спокійно;
 
8) балакучість;
 
9) заважає іншим (втручається в справи, ігри інших, заважаючи їм);
 
10) складається враження, що дитина не чує того, що їй кажуть;
 
11) часто губить речі;
 
12) іноді робить небезпечні вчинки, не задумуючись про наслідки (вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).
 
Усі ці ознаки можна згрупувати:
 
* надмірна гіперактивність;
 
* погано керована імпульсивність;
 
* неуважність, труднощі концентрації уваги.
 
Гіперактивні діти швидко збуджуються. Крик, істеричні нотки в голосі дорослого лише підбурюють їх активність. Доведено, що розміри головного мозку в гіперактивних дітей на 3-4 % менше норми. Чим менший мозок, тим сильніші прояви гіперактивності. Спеціалісти вважають, що гіперактивність не є наслідком поганого виховання, а має біологічну природу.